Коли їду шляхом Кодима – Балта, то на колишньому чумацькому шляху звертаю увагу на криницю край дороги. Біля неї затишно. Не тільки від думки, що тут, можливо, зупинялись чумаки. Атмосфері українського духу додають колоритні мальовані сюжети на надбудові на побутові теми часів ХІХ , а то ще й першої половини ХХ століття, коли українське ще виразно простежувалось, крім мови і народних пісень, у рушниках і вишивці, а хати зовні і зсередини розмальовувались рослинними мотивами і геометричними комбінаціями.
Минулося. Але українська традиція шанобливого відношення до криниці ще жевріє, бодай і в дещо осучасненому вигляді. Зверніть увагу на криницю «Шипота» в центрі села Обжила, що на Балтщині. Облаштовано все по-сучасному, пишно, але без навіть натяку на вигоду за витрачені кошти. Ще жива пам’ять шанобливого відношення до джерела, води. А скільки легенд нам і сьогодні розкажуть про ту чи іншу криницю! А їх у цьому краї чимало, навіть таких, що знаходяться далеко від поселень, які задовольняли потреби селян у полі, у лісі в літню пору.
Але є криниці особливі, сакральні, наділені Божою благодаттю, яким поклоняються. Такою є криниця у «Турецькому яру» села Перейма, «Пустова» криниця у лісі біля села Івашкове, в селі Пиріжна і, звісно ж, «Брусова» криниця біля шляху Кодима-Балта, в кількох кілометрах від села Будеї. Щороку на свято Івана Хрестителя 7 липня біля цих криниць збирається сільська громада. Священик святить воду (вірять, що вона стає цілющою), громада влаштовує ритуальний обід. Не за столами, на стільцях, а на землі. Навіть якщо стіл імпровізований, він на землі, земляний. Ця архаїчна деталь вказує на дохристиянське походження традиції вшанування криниць. І не лише як джерела води. Криниця у давніх слов’ян вважалась своєрідним порталом, зв’язком між світами. Тому їх наділяли особливими можливостями і силою, і оберігали від злих духів, встановлюючи хрести-обереги, часто від негідної поведінки людей. Ще й сьогодні маємо чимало засторог по відношенню до криниць.
Про глибоку давність традиції свідчать ще деякі деталі. Прикметно, більшість, принаймні відомих мені сакральних криниць, знаходиться на схилах. У давніх слов’ян саме у таких місцях вони вважались особливими, сакральними.
Будете їхати від Балти до Кодими, ліворуч видно Брусову криницю. Зупиніться, наберіть води. Не пошкодуєте.
