У народній культурі українців Кодимщини простежується чимало надзвичайно давніх обрядових компонентів. Найбільше таких архетипів спостерігаємо в календарній обрядовості. Напередодні Великодня розглянемо один з таких архетипів – гаївку-гру «Воротар».
Знайомство з цією грою-гаївкою, точніше з її фрагментом, відбулося в селі Загнітків під час студентської етнографічної практики. Серед інших обрядових пісень у виконанні місцевих дівчат привернула увагу гра під назвою «Паляничка». Однак, текст обрядової пісні і дії виконавців вказували на популярну колись на Поділлі гаївку «Воротар». Суть гри-гаївки (пізніше гаївки стали називати веснянками) допомогти весні перемогти зиму, визволити весну від зими. Та шлях складний в одвічній боротьбі світлих і темних сил. Перепоною у цьому процесі стоїть божество Воротар. Здолати його, пройти ворота й означало допомогти приходу весни, нового року. Загнітківський фрагмент гаївки якраз й ілюструє прохід весни крізь ворота, її визволення, перемогу добра над злом.
Цікава історія походження даної гаївки. Ще у ХІХ столітті дослідники звернули увагу на її схожість з сюжетами в індійських ведах – давніх текстах на санскриті. Носієм санскриту вважається людність з теренів сучасної України, яка в епоху енеоліту-бронзи проникла у тому числі і в Індію. Тому не видається дивною наявність у санскриті праукраїнських мовних коренів, як і схожість обрядів, міфів, зафіксованих у ведичних текстах, таких, зокрема, як Воротар.
