
Настінний народний розпис – один із яскравих компонентів традиційної культури українців. Найбільшого розквіту набув в останні третині ХІХ – на початку ХХ століття. Ще на початку ХХ століття традиція народного розпису поширювалась від Тернопільщини до Дніпропетровщини включно, а на Одещині сягала побережжя Чорного моря. Сільський народний стінопис – жіноче мистецтво, пов’язане з обрядово-ритуальними практиками, упорядкуванням побуту, сімейними святами, в яких жінка відігравала ключову роль. Настінний розпис виконував різноманітні функції: естетичну, магічну і символічну, ілюстрував єдність людини і природи, відображав рефлексії українців на світосприйняття.
На півночі Одещини його вивчали на початку ХХ століття, згодом у 1920-х і після тривалої перерви, вже як домашнє ремесло, досліджували в 1970-х роках. У 1980-х роках стінопис зникає як компонент традиційної культури українців. У наш час традиція, яка у ХІХ столітті існувала у формі колективної практики, колективного народного мистецтва, поступово відроджується завдяки індивідуальній творчості аматорів. Однією із таких є Наталія Бойко, яка проживає і працює в селі Будеї. Виникнення села на цьому місці не випадкове. Це перехрестя важливих шляхів; у XVIIІ-ХІХ століттях чумацького (Шпакового) шляху і дороги на Рашків, що на Дністрі. За переказами, прямуючи до Молдови, у Будеях побував відомий французький письменник і драматург Оноре де Бальзак з графинею Евеліною Ганською. Будеї славились своїм майстрами з виготовлення виробів з дерева, зокрема возів і саней, вітряків, один з яких відновлений і використовується як музейний об’єкт. У ХІХ столітті село було відоме своїми садами. Традиція садівництва не згасла, і сьогодні Будеї вважаються розвинутим осередком вирощування малини. Тому не дивує присутність цієї ягоди в сучасних будейських настінних розписах.
Настінний народний розпис – один із яскравих компонентів традиційної культури українців. Найбільшого розквіту набув в останні третині ХІХ – на початку ХХ століття. Ще на початку ХХ століття традиція народного розпису поширювалась від Тернопільщини до Дніпропетровщини включно, а на Одещині сягала побережжя Чорного моря. Сільський народний стінопис – жіноче мистецтво, пов’язане з обрядово-ритуальними практиками, упорядкуванням побуту, сімейними святами, в яких жінка відігравала ключову роль.
