Настінний народний розпис – один із яскравих компонентів традиційної культури українців. Найбільшого розквіту набув в останні третині ХІХ – на початку ХХ століття. Ще на початку ХХ століття традиція народного розпису поширювалась від Тернопільщини до Дніпропетровщини включно, а на Одещині сягала побережжя Чорного моря. Сільський народний стінопис – жіноче мистецтво, пов’язане з обрядово-ритуальними практиками, упорядкуванням побуту, сімейними святами, в яких жінка відігравала ключову роль. Настінний розпис виконував різноманітні функції: естетичну, магічну і символічну, ілюстрував єдність людини і природи, відображав рефлексії українців на світосприйняття.
На півночі Одещини його вивчали на початку ХХ століття, згодом у 1920-х і після тривалої перерви, вже як домашнє ремесло, досліджували в 1970-х роках. У 1980-х роках стінопис зникає як компонент традиційної культури українців. У наш час традиція, яка у ХІХ столітті існувала у формі колективної практики, колективного народного мистецтва, поступово відроджується завдяки індивідуальній творчості аматорів. Однією з таких аматорів є Наталія Олійник, яка проживає в селі Лисогірка. Як і більшість сіл краю, Лисогірка виникла у XVIII ст. Переважну більшість населення складали українці, польська шляхта. У 1928 році Лисогірку відвідав етнограф Михайло Карачківський. Сьогодні село стає відомим зокрема настінними розписами.
Олійник Наталія Володимирівна 1973 року народження. Закінчила Одеське училище мистецтв і культури ім. Данькевича. Бібліотекар в с.Лисогірка. Про своє уподобання пише: «Займаюся настінним розписом для збереження культурної спадщини, з метою естетичного виховання підростаючого покоління, а також від надмірного бажання прикрасити свій рідний край, який я дуже люблю».