Настінний народний розпис – один із яскравих компонентів традиційної культури українців. Найбільшого розквіту набув в останні третині ХІХ – на початку ХХ століття. Ще на початку ХХ століття традиція народного розпису поширювалась від Тернопільщини до Дніпропетровщини включно, а на Одещині сягала побережжя Чорного моря. Сільський народний стінопис – жіноче мистецтво, пов’язане з обрядово-ритуальними практиками, упорядкуванням побуту, сімейними святами, в яких жінка відігравала ключову роль. Настінний розпис виконував різноманітні функції: естетичну, магічну і символічну, ілюстрував єдність людини і природи, відображав рефлексії українців на світосприйняття.
На півночі Одещини його вивчали на початку ХХ століття, згодом у 1920-х і після тривалої перерви, вже як домашнє ремесло, досліджували в 1970-х роках. У 1980-х роках стінопис зникає як компонент традиційної культури українців.
Олександр Маринчук 1969 року народження. Село Гольма. Столяр ТВК Фортеця. Про своє уподобання пише: «Настінний розпис для мене є найкращою можливістю вираження свого внутрішнього світу через живопис. Великі об’єми стін дарують простір для великих композиційних рішень і є близькими для сприйняття багатьох небайдужих до мистецтва людей у нашій місцевості».